Приказки про козаків

Без гетьмана військо гине.
Береженого Бог береже, а козака – шабля.
Бог не без милості, козак не без долі (щастя).
Гетьман знає, що в нас нічого немає.
Де байрак, там і козак.
Де два козаки, там три гетьмани.
Де козак, там і слава.
Дівчина родиться, а козак на коня садовиться.
До булави треба голови.
Добрий козак баче, де отаман скаче.
Звання козацьке, а життя собацьке.
Козак з біди не заплаче.
Козак з бідою, як риба з водою.
Козак не боїться ні тучі, ні грому.
Козак оженився, наче упився.
Козак хороший, та нема грошей.
Козак у дорозі, а надія в Бозі.
Козаки, як діти: хоч багато - поїдять, хоч трохи - наїдяться.
Козакові воєвода – велика невгода.
Козацькому роду нема переводу.
Місяць - козаче сонце.
На козаку й рогожа пригожа.
Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти води.
Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся.
Не усе ж то козак, що списа має.
Птиця з птицею не наб'ється, а козак з дівчиною не наживеться (мусить покинути).
«Пугу! Пугу!» - «Козак з Лугу»
Січ - мати, а Великий Луг - батько.
Сніп з бородою, а козак з молодою.
Степ та воля - козацька доля.
Терпи, козаче, горе - будеш пити мед.
Терпи, козаче, отаманом будеш.
Терпи, хлопче, козаком будеш.
Хліб та вода – то козацька їда.
Хто любить піч, тому ворог Січ.
Щирий козак ззаду не нападає.
Що нам холод, коли козак молод!
Якби хліб та одежа, то козак і вмер би лежа.