Знову Київ

Дорога видалась важкою.
Везли нас все таки тьотя Люба з дядьком Сергієм. До Стрия добрались за 40 хвилин, не зважаючи, що прямо перед містом зупинялись, щоб Любочка розвіялась, а то сильно капризувала. До поїзда ще була маса часу, тому доця спочатку бігала біля вокзалу, а через 10-15 хвилин пішли на перон. Поки прибув наш поїзд, проїхало два товарняка, а по іншій колії повз нас проскочих тепловоз. Сонечко ніяк не хотіло сидіти на руках, але й відпустити її не могли, бо за руку триматись теж не виявила бажання.
Якби не свята, ніколи б не їхала додатковим поїздом. Крім того, що дує з кожної дирки, ще й двері в тамбор погано закриваються, весь вагон в димі плавав цілу дорогу.
Любочка заснула десь через годинку після того, як виїхали. Колисатись в мами і татка на руках вона категорично відмовилась. Щоб їй співала, теж не захотіла. Я її поклала і просто почала розказувати казку. Буквально через хвилин 10 наша ляля заснула.
В Львові до нас підсіли не дуже тихі супутники, у яких дочка семирічна. Довелось Юрі лізти наверх.
Дівчинка пів вечора проплакала, бо хотіла спати на верхній поличці, а її не пустили, і заспокоїлась лише тоді,коли я сказала, що не проблема помінятись назад, а якщо вона розбудить малу, то буде колисати. Зразу після цього почала хникати Любочка, тому маленька супутниця заспокоїлась.
Ми не зняли з доці підгузник, думали, що так буде краще, але помилились. Вночі з криками прокинулась Любочка, ми пішли в туалет, вона попісяла, а коли я її тільки поклала, чоловіку нашої супутниці терміново стало треба їй щось сказати, а двері в купе скриплять.
Концерт у виконанні Любові Юріївни слухало мабуть пів вагона і тривав він зі змінним успіхом більше години. Я вже не витримала, полізла наверх замість Юри,а в малої почалась аж істерика. Юра висадив її наверх до мене, я її, як мені здалось, заколисала, а коли Юра знімав, плач почувся знову. Заснути на руках далі не виходило. Врешті-решт,я просто її поклала, лягла поруч, обійняла і почала тихенько співати. Це швидко дало результат.
Хоч і крутилась, але далі Любочка спала аж до ранку.
Прокинулась десь біля 8 години. Наш поїзд, хоч і швидкий, але зупинився перед Києвом і прибув на 25 хвилин пізніше. Доця по вокзалу топала ногами, а в машині вже почала капризувати: мало того, що не виспалась, так ще й зранку не годують.
А відкрите не зрозуміло коли молоко не годиться для приготування каші. Я ще й за молоком пішла, поки Любоча з тьотьою і татком катались на гойдалці і спускались з гірки.
Вдома вже не хотілось ні гратись, ні мультик дивитися. Але, поївши, заснула аж в 11 годині. Я її не колисала, просто сиділа біля неї і співала. Поки що спить.Хай відсипається.