Вправи для очей. Казка про непосидючі оченята

Якось вдень маленькі Оченята не могли вгамуватися, тому Ручки вирішили їм допомогти.
Вони легенько прикрили долоньками непосид, Ротик почав наспівувати пісеньку, і Очі потроху закрилися.
Коли вони достатньо відпочили, Пальчики почали гратися біля Оченят, то відкриваючи, то ховаючи блакитне небо у вікнці поруч.
Потім Ручки опустились нижче, прикриваючи Очі не Долоньками, а Пальчиками. Ті, наче розбіглися вбоки. А полонені Оченята так хотіли вирватись, що не помічаючи Пальчиків, далі дивилися вперед.
Голова повернулася вправо, вліво, тому Очки побачили доволі багато, вони втомились і закрились.
Руки опустились, але Носик почав танцювати, тому голова мимоволі рухалась то вгору-вниз, то вліво-вправо.
Тоді Оченята почали гратися, швидко-швидко закриваючись і відкриваючись.
Разом з ними кілька разів відкрився навіть Ротик. Сильно-сильно.
І брівки почали підійматися високо вгору.
Раз-два, раз-два.
Очі подивились спочатку на кінчик Носика, тоді глянули на Переносицю, повільно повернули вправо, тоді пішли вліво.
Вони притомились і закрились, а, трішечки відпочивши, прбігли по колу. То в одну, то в іншу сторону.
Втомлені Оченята знову прикрились, а зверху їх погладили Пальчики у напрямку до Переносиці.