Тиждень на канікулах

Недарма лютий найкоротший місяць.
Проминув майже непомітно.
Два тижні Любця відходила до школи, Аня з перемінним успіхом в садочок, вдень спали, ввечері при хорошій погоді гуляли...

Чому по-батькові

Йдемо з Любочкою зі школи.
Почали гоорити, що всі імена і назви пишуться з великої букви.
Я кажу:
--От твоє прізвище, ім'я, по-батькові Солтис Любов Юріївна.

"Заєсь-вовк"

Аня сказала:
--Заясь (зараз).
--Вовк! --підхопив тато.
--Нема вовка, --каже Аня.
--Р-Р-Р!
--Вовк льобить "У-У-У"
--У-У-У!
--Мама, тато думає, сьо він вовк!

Гоя і бося

Аня стрибає з сходинки.
Стрибнула і мені пропонує.
-- Доцю, я ж на каблуках. Боюся їх поламати. Як же буду додому йти?
--Гоя і бося!

Вже й лютий прийшов

А ми закінчили лікування очей!
І обидва вихідні Любочка була в баби на дачі.
В ту неділю її на санчатах додому татко після гірки привіз.

Зимовий політ фантазії

у нас по дорозі був сплеск фантазії: Любця говорила, що в зими велетенський міх зі снігом і дірочкою знизу, звідки він сиплеться
а я сміялась, що вона, Зима, його з рукава висипає

RSS-матеріал